Відділ з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Кам’янському регіоні інформує
У зв’язку з проведенням Всеукраїнського тижня права відділ з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Кам’янському регіоні інформує.
Трудові права осіб, звільнених після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби передбачені діючим законодавством України, так:
Статтею 42 КЗпП України встановлено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається в т.ч. учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Стаття 42-1 КЗпП України встановлене переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.
Стаття 119 КЗпП України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Гарантії щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Стаття 9 Закону України «Про відпустки» встановлює, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Стаття 10 Закону України «Про відпустки» встановлено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання. Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно до вимог статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Статтею 25 Закону України «Про відпустки» закріплено обов’язок роботодавців надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника - учасника війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - тривалістю до 21 календарного дня щорічно.
Також, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ветеранам війни допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу).
Право, згідно до вимог статті 30 Закону України «Про зайнятість населення, на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності мають особи, із числа (у тому числі) внутрішньо переміщених осіб працездатного віку за відсутності підходящої роботи.
Недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Про військовий обов’язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", роботодавці несуть у тому числі фінансову відповідальність у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення –( на протязі 2019 року 41 730 гривень) згідно до вимог статті 265 Кодексу законів про працю України.
Одночасно, у відповідності до частини сьомої ст. 41 КУпАП роботодавець несе адміністративну відповідальність, яка тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Працівники чи фізичні особи, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин можуть звертатись письмово із заявою про порушення трудових прав до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за адресою: 49000,м.Дніпро, вул. Казакова, б. 3 або за одержання правової консультації до регіонального відділу щоп’ятниці з 9-00 до 12-00 за адресою: м. Кам’янське, вул. Василевська, б. 64,кім.1.
Головний державний інспектор
відділу з питань додержання
законодавства про працю,
застрахованих осіб, зайнятість,
працевлаштування інвалідів
та з питань дитячої праці
у Кам’янському регіоні
управління з питань праці
Головного управління Держпраці
У Дніпропетровській області Наталія РАШЕВСЬКА