Могилів - серце громади

Могилів — серце громади

Існує кілька легенд про походження назви села Могилів. Перша з них така:

одного разу зійшлися рибалки на могилі, палять люльки і радяться, як назвати село. Так, як вони сиділи на могилі і придумували назву села, то один каже: «Ме-ля і могила — назвемо його Могилів». Подумали рибалки і погодились.

За іншою версією, Могилів названий так тому, що на його території багато козацьких могил. Також кажуть, що село заснували запорізькі козаки Могила і Лев. При сполученні їх імен утворилася назва Могилів.

За історичними ж даними, в 1718 р. миргородський полковник Павло Данилович Апостол поселив людей, які прийшли з Задніпров'я в урочищі Могилів на правому березі річки Оріль. Сучасна брукована дорога по вулиці Центральній була колись складовою частиною Муравського шляху. Козаки називали цей шлях одвічним і говорили:«лежить Галя простяглася, а як устане, то й неба достане». По Муравському шляху козаки робили набіги на Крим. Відомо також, що населений пункт Могилів вперше згадується в історичних документах 1720 року, як хутір запорізького старшини Могили.

Перша письмова згадка про село датується 1720 роком, як хутір запорізького старшини Могили. В Могилеві з 1720 року була

збудована каплиця, з 1745 — вже була церква, що існувала до 1934 року. Потім у селі діяв, як і до сьогодні, Воскресенський молитовний дім.

У 1768 р. за течією річки Протовчі і Оріль знаходилась Протовчанська кріпость (села Перещепино, Шульгівка, Могилів, Китайгород). Нині Могилів мальовниче, квітуче село, в ньому живуть працьовиті, не байдужі, дбайливі люди, які завжди сподіваються на краще. Для багатьох поколінь могилян їх село є родовідним корінням і основою пізнання життя, колискою духовності та глибокої народної моральності.